Кодеин напиток Lean (лин) Дигора

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Все началось с тех грибов, психоактивные, понимаешь. Мухоморчики, красные и белые, сильные и дурные. Попробовал я их, увлекся, ну такое, не очень хорошее решение было. Сначала было весело, чудеса вокруг, все казалось красивым и прекрасным.

Но потом в жизни побочки появились, и я вспомнил о других закладках. Кодеин, сняться немного, подумал я. Взял товар на точке, а вдруг поможет? Оказалось, что кекс еще более опасен и зависимость суровая. Но я же гопник, не сдамся, подумал я.

Сначала был веселый райд на этой волне эйфории, игнорировал проблемы и заботы. Но потом стало все труднее. Закладки стали моей жизнью, но и деньги нужны, чтобы их покупать. И тут я вспомнил истории девушек, которые работают в эскорте. "Почему бы и мне не попробовать?" - подумал я, смотря в окно грязного подъезда.

Я решился и начал свою карьеру эскортника. Когда не было закладок, я устраивал встречи с мужчинами, которые готовы были потратить деньги на свои фантазии. Иногда было неприятно, но это, знаешь, цена, которую пришлось заплатить за свою зависимость.

Бывали моменты, когда клиенты не знали об истинной причине моей работы в эскорте. Они видели только мужчину, который обеспечивает им компанию на определенное время. Но внутри меня бушевали эмоции, я становился все более и более отчужденным. Но закладки всегда напоминали о себе и возвращали меня к реальности. В них была своя тайна, своя привлекательность и страшная сила.

Я продолжал бороться со своими демонами. Зависимость настолько сильно впиталась в мою душу, что я уже не представлял свою жизнь без этих закладок, без их ложного уюта.

Такое, знаешь, не каждый может понять. Гопнику не всегда легко быть самим собой, но я старался сохранять свою сущность и не позволять себе полностью опуститься. Ведь внутри меня был человек, который хотел большего, который мечтал о настоящей жизни, свободной от зависимости и лжи.

Я продолжал встречаться с клиентами, продолжал работать в эскорте. Знаешь, это не всегда было приятным или легким, но я делал то, что нужно было сделать, чтобы выжить. Это было как игра, но не игра счастья, а игра выживания в городе, где закладки и грибы считались единственным путем к наслаждению.